МОЖЛИВОСТІ ЕНДОСКОПІЧНОГО СТЕНТУВАННЯ ПРИ ЛІКУВАННІ
ЗАХВОРЮВАНЬ ТРАВНОГО КАНАЛУ ТА БІЛІАРНОІ СИСТЕМИ

І. В. Саріан, В. В. Соловйов

Інститут загальної та невідкладної хірургії НАМН України, м. Харків

POSSIBIUTIES OF ENDOSCOPIC STENTING IN THE TREATMENT OF
THE GUT AND BILIARY SYSTEM DISEASES

I. V. Sarian, V. V. Solovyov

РЕФЕРАТ

Проаналізовано ефективність ендоскопічного лікування хво­рих з привод\7 стенозу і стриктури органів травного каналу (ТК) та біліарної системи (БС) з використанням стентів. У 48 пацієнтів з пухлинними і запальними захворюваннями ор­ганів ТК. БС і дихальних шляхів для зменшення вираженості дисфагії, жовтяниці, відновлення пасажу по кишечнику вста­новлені металеві стенти, що саморозпраатяються, фірми Sooho M.I.-Tech. Co., Diagmed (Південна Корея). Це сприяло усуненню порушення прохідності і цілісності стінки органів. У 16,6% хворих в найближчому періоді виник короткочасний слабо виражений больовий синдром. У 6,2% хворих через рес-тенозування стента через 5-6 міс виконане додаткове стенту-вання "стент в стент". Рецидив дисфагії через 7 - 8 міс виник у 4,2% хворих. Ендоскопічне лікування стенозу і стриктури ор­ганів ТК і БС з використанням металевих стентів, що самороз-правляються. є ефективним, безпечним, надійним методом.

Ключові слова: стеноз і стриктура травного каналу, біліарної системи; ендоскопічне стентування; металеві стенти. що само-розправляються.

SUMMARY

The efficacy of endoscopic treatment of patients for stenosis and stricture of the gut organs and biliary ducts, using stents, was ana­lyzed. In 48 patients, suffering tumoral and inflammatory diseases of the gut. biliary ducts and respiratory ways, selfexpanding metal stents, produced by firm Sooho M.I.-Tech. Co. Diagmed (Southern Korea), were introduced to reduce the severity of dysphagia, jaun­dice and the intestinal passability restoration. This had promoted the passability disorders elimination and the organs wall integrity restoration. In 16.6% of patients the immedi­ate postinterventional period was complicated by occurrence of a short-term pain syndrome. In 6.2% of patients in 5-6 months the additional stenting intervention "stent into the stent" was per­formed for the stent restenosing. In 7-8 months the recurrent dys­phagia have had occurred in 4.2% of patients. Endoscopic treat­ment of stenosis and stricture of the gut organs and biliary ducts, using selfexpanding metal stents, is an effective, safe and secure procedure.

Key words: stenosis and stricture of the gut, biliary system; endo­scopic stenting: selfexpanding metal stents.

Своєчасна діагностика пухлин і рубцевої стриктури органів є однією з найважливіших про­блем сучасної хірургії та онкології, що зумовлене ви­сокою (40 - 70%) частотою утворення пухлинного (рубцевого) стенозу стравоходу, шлунка, прямої і тов­стої кишки, жовчовивідних шляхів, трахеї [1 - 3]. Пацієнти звертаються по спеціалізовану медичну до­помогу частіше у пізніх стадіях захворювання, коли виконання радикального оперативного втручання з приводу стенозу неможливе внаслідок нерезпектабельності пухлини або тяжкого стану хворого. Паліативне оперативне лікування пов'язане з високою частотою ускладнень, летальністю, тривалістю лікування у стаціонарі, його високою вартістю, не забезпечує поліпшення якості життя хворих, посилює психічну травму [1, 4]. Використання ендоскопічних методів для реканалізації просвіту (електрокоагуляція, лазер­на коагуляція, бужування, балонна дилатація) вимагає тривалого лікування з повторенням маніпуляцій, при цьому їх ефективність короткочасна [5]. У зв'язку з цим впровадження у практику високоефективних і мініінвазивних способів лікування пухлин рубцевої стриктури верхніх і нижніх відділів ТК. БС є актуаль­ним.

Одним з мініінвазивних методів, що коригують і попереджують ускладнення основного захворюван­ня, проте, не усувають пухлинний або рубцевий про­цес, є ендоскопічне стентування. Історія розвитку стентування налічує понад 120 років. У 1885 p. Ch. Symonds опублікував статтю, присвячену встановлен­ню через рот оригінального протеза у стравохід. Ен­доскопічне встановлення мастикових протезів впро­вадив-у 1970 p. M. Atkinson, проте, ця маніпуляція су­проводжувалася високою (5 - 10%) частотою обту-рації і ускладнювалася перфорацією, кровотечею у 20 - 36% хворих. Вперше про використання більш без­печних і простих у застосуванні спіральних стентів, що саморозправляються. при злоякісному ураженні стравоходу повідомив у 1983 p. E.Frimberger. З того часу почалася активна модернізація стентів і методів їх встановлення. Вперше в Росії у 3 хворих на рак стравоходу И. X. Рабкин у 1988 р. здійснив ендопроте- зування з встановленням нітинолових стентів під рентгенологічним контролем. У 1993 p. W. Cwikiel повідомив про використання вкритого силіконом стента при непухлинній структурі стравоходу у 5 пацієнтів.

Сьогодні завдяки новітнім технологіям створена велика кількість стентів, що саморозправляються [6 -9]. їх розрізняють залежно від матеріалу: металеві - неіржавіюча сталь, нітинол (нікелід титану), Elgiloy (сплав на основі нікелю, кобальту і хрому), пласти­кові - поліестер, що розсмоктуються або біодеграду-ючі (полілактат, полідіоксанон); покриття (невкриті, вкриті силіконом, поліуретаном, політетрафторети-леном - PTFE); локалізації ураження (стравохідні, пілородуоденальні, біліарні, колоректальні, трахео-бронхіальні).

Всі стенти, що саморозправляються, до викорис­тання перебувають у стисненому стані в спеціальних контейнерах системи доставки.

Застосовують наступні види стентів, що самороз­правляються:

• Gianturco-Z і Dua стенти (Fully Coated. Uncoated Flange, EvolutionTM) фірми Wilson-Cook Medical Inc.. Wilson-Salem UK Ltd (США);
• Song стент фірми Sooho M.I.-Tech Co. Diagmed (Південна Корея). Це модифікований Gianturco-Z стент з поліуретановим покриттям і прикріпленою ниткою для витягання;
• Choo. Hanaro і Do стенти фірми Sooho M.I-Tech. Co., Diagmed (Південна Корея). Стенти виготовлені з нітинолу з поліуретановим покриттям, забезпечені ниткою з обох кінців для витягання або переміщення в просвіті стравоходу і шлунка;
• Ferx-ELLA стенти (Boubella, Boubella-E), фірми ELLA-CS (Чеська республіка). Стенти з неіржавіючо-го сплаву з повним або частковим поліетиленовим покриттям;
• Ultraflex стенти фірми Microvasive, Boston Scientific, Ireland Ltd, Galway (CIHA-Ірландія). Виго­товлені з нітинолової сітки, випускаються в двох варіантах - з покриттям і без нього. Завдяки радіальній пружності і високій гнучкості застосуван­ня стентів показане при звивистих пухлинних стрик­турах верхньої третини стравоходу;
• Flamingo Wallstent фірми Boston Scientific Ltd (США). Стент з неіржавіючої сталі з внутрішнім полімерним покриттям, звужений в дистальному на­прямку, розроблений для застосування при стенозі в зоні кардії;
• Memotherm стент фірми C.R.Bard (США). Плете­ний нітиноловий стент з внутрішнім і зовнішнім PTFE покриттям.

Внутрішній діаметр стравохідних стентів при по­вному розпрямленні від 18 до 22 мм. довжина - від 60 до 170 мм, діаметр пристрою доставки 6 і 8 мм, до­вжина пристрою доставки стандартна (700 мм). Внутрішній діаметр пілородуоденальних стентів 16 і 18 мм, довжина - від 60 до 170 мм. діаметр пристрою доставки 3,47 мм (10,5 fr) і 3,67 мм (11 fr), довжина пристрою доставки від 1800 до 2050 мм - для ендо­скопічного способу встановлення і 1200 мм - для черезшкірного встановлення. Біліарні стенти мають внутрішній діаметр 10 мм, довжину від 50 до 100 мм, діаметр пристрою доставки 2,66 мм (8 fr) і 2,8 мм (8,5 fr). довжину доставки пристрою для ендоскопічного встановлення - 1800 мм, для черезшкірного - 600 мм. Внутрішній діаметр колоректальних стентів 22 і 24 мм, їх довжина від 60 до 170 мм, діаметр пристрою доставки 3,47 мм (10,5 fr) і 8 мм, довжина пристрою доставки для ендоскопічного варіанту встановлення - 2100 мм, для черезшкірного - 700 мм. Трахео-бронхіальні стенти мають внутрішній діаметр від 12 до 22 мм, довжину від 40 до 80 мм. діаметр пристрою доставки 4 і 6 мм, довжину пристрою доставки від 500 до 900 мм.

Існують декілька методів встановлення стентів, що саморозправляються.

1. Під прямим рентгеноскопічним контролем без використання ендоскопічної техніки і попередньої балонної дилатації або після балонної дилатації через пристрій доставки стента. Цей метод у теперішній час використовують дуже рідко, показання до його засто­сування обмежені.
2. Ендоскопічний метод встановлення стентів під прямим рентгенотелевізійним контролем. Спосіб стентування верхніх відділів ТК, який часто викорис­товують (прямі показання при звивистому стенозі стравоходу, шлунка або зони анастомозу).
3. Ендоскопічне встановлення стента без прямого рентгеноскопічного контролю. Умовою для безпеч­ного застосування цього методу стентування є попе­редня реканалізація, бужування або балонна дила­тація, що дозволяє здійснити ендоскопічний огляд дистальної межі стенозу стравоходу або шлунка.
4. Інтраопераційне встановлення стента під ману­альним контролем. Застосовують рідко, під час паліативних і циторедуктивних операцій.
   Розроблені кілька методів попередньої розмітки місця розкриття стента перед його встановленням у просвіті стравоходу, шлунка [6,10].

Виділяють ранні і відстрочені ускладнення при ви­користанні стентів, що саморозправляються. проте, деякі з них можуть виникати у будь-який час. Факто­рами ризику найтрагічнішого ускладнення стенту­вання - кровотечі (до 10% спостережень) є вираже­ний екзофітний компонент пухлини, попередня про­менева терапія та/або хіміотерапія [11.12]. Сприяють формуванню перфорації стінки органа, утворенню нориці (до 1% спостережень) надмірна дилатація стриктури. використання стента з великою розширю­вальною силою в м'яких стриктурах, попередні про­менева терапія, хіміотерапія, фотодинамічна терапія.

Частота міграції стента (проксимальної, дисталь­ної, повної, часткової) становить 2,7% - при викори­станні невкритих пілородуоденальних стентів. 10 -26% - повністю вкритих ендопротезів; при застосу­ванні стравохідних стентів міграцію спостерігають менш ніж в 5 і 10 - 35% спостережень [13]. Сприяю­чими чинниками є коротка протяжність стриктури та її виражені вигини (локалізація в ділянці езофагогас-трального переход)', анастомозу), попередня проме­нева терапія та/або хіміотерапія.

Частота проростання і вростання пухлини в стент становить 19% - при використанні пілородуоденаль­них невкритих стентів і 8% - повністю вкритих ендо­протезів [11, 12]. При використанні стравохідних стентів це ускладнення виявляють відповідно у 18 і 1 - 4% спостережень.

Гіперплазію слизової оболонки (утворення грану­ляційної тканини) відзначають у 10 - 13.4% спосте­режень [11]. В деяких ситуаціях можливе утворення щільної стриктури на рівні проксимального й дис­тального країв стента з рецидивом дисфагії. Можливе формування кишені між стентом і стінкою органа (до 20% спостережень) при значному супрастенотичному розширенні просвіту стравоходу з формуванням про­стору між стентом і стінкою органа. Обструкцію стен­та їжею спостерігали у 3 - 10% хворих [13], за повно­го розкриття стента виникає тільки при порушенні пацієнтом рекомендацій щодо дієти.

Неповне розкриття стента (в 1 - 4% спостере­жень) можливе за умови невідповідності розширю­вальної сили і щільності стриктури [11]. Деякі дослідники вважають за необхідне розширювати стриктуру перед встановленням стента.

Сьогодні в Україні дозволені до використання стенти, що саморозправляються, фірм Sooho M.I— Tech Co. Diagmed (Південна Корея) і Boston Scientific Ltd (США). Стенти фірми Sooho M. I—Tech Co, Diagmed (Південна Корея) застосовують залежно від локалізації пошкодження (стравохідні, пілородуоденальні, біліарні. колоректальні, трахеобронхіальні). Випускають декілька підтипів цих стентів: симетрич­ний, асиметричний, шийний, з Shim's технікою вста­новлення, з антирефлюксним клапаном (DO стент). Стенти мають переривчасту металеву конструкцію, що забезпечує збереження радіальної пружності, і ви­соку гнучкість, що дозволяє під час використання змінювати форму відповідно до складних вигинів пухлинних стриктур і зон післяопераційних анастомозів. Антирефлюксний клапан складається з трьох пелюсток, виготовлених з поліуретану і прикріплених до внутрішньої поверхні- дистальної частини стента.

Широкий спектр стентів, що саморозправляються, фірми Sooho М. І—Tech Co (Південна Корея) залежно від локалізації патологічного процесу, підтипів, особ­ливостей конструкції визначає клінічну обгрунто­ваність їх використання у хворих при порушенні прохідності верхніх і нижніх відділів ТК, БС. трахеї і бронхів, при цьому важливим чинником є еко­номічна доцільність, що вигідно відрізняє їх від стентів інших виробників.

Мета роботи - оцінити ефективність ендоскопіч­ного лікування хворих за наявності стенозу і стрикту­ри ТК. БС з використанням металевих стентів, що са­морозправляються.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

В клініці за період з 2006 по 2010 р. металеві стен­ти, що саморозправляються, фірми Sooho M.I-Tech Co встановлені у 48 пацієнтів при пухлинних і за­пальних захворюваннях ТК, БС і дихальної системи віком від 49 до 93 років, у середньому (67,3 ± 2,5) ро­ку, з них чоловіків - 32 (66,7%). жінок - 16 (33,3%).

В усіх хворих лікувальну тактику визначали після первинної та уточнювальної діагностики, що включа­ла рентгеноконтрастне дослідження стравоходу і шлунка, езофагогастроскопію, ендоскопічну ретро­градну холангіопанкреатографію. колоноскопію. бронхоскопію, ультразвукове дослідження (УЗД) і комп'ютерну томографію (КТ) органів грудної і че­ревної порожнин, морфологічне, лабораторне і функціональне дослідження.

При відмові від хірургічного лікування визначали метод паліативного лікування, основним компонен­том якого було встановлення стента, що самороз-правляється.

У 36 (75%) хворих основним показанням до стентування була дисфагія II - IV ступеня, що виникає при звуженні просвіту органа до 50 - 75%. Місцево-поширений рак стравоходу діагностований у 26 хво­рих, рак кардії - у 6. рецидив раку шлунка або стра­воходу після хірургічного лікування з стенозом анас­томозу - у 4. У більшості хворих встановлені стра­вохідні вкриті стенти, що саморозправляються. з ан­тирефлюксним клапаном.

Порушення евакуаторної функції шлунка було по­казанням до встановлення стентів. що саморозправ­ляються, у пілородуоденальну зону у 4 (8,4%) хворих, з них у 2 - з приводу стенозуючого раку воротарної частини шлунка, в 1 - рубцево-виразкового стенозу пілороампулярної зони, в 1 - рубцевого стенозу в зоні раніше висіченої виразки дванадцятипалої киш­ки (ДПК).

У 4 (8,4%) пацієнтів показанням до стентування була обтураційна жовтяниця внаслідок раку великого сосочка ДПК (у 3) і ураження позапечінкових жовчних проток (в 1).

У 2 (4,2%) хворих показанням до стентування були ятрогенна трахеостравохідна нориця після тривалої трахеостомії і рецидив раку в зоні анастомозу.

У 2 (4,2%) хворих показанням до встановлення стента була часткова непрохідність кишечнику, зу­мовлена раком ректосигмоїдного переходу і серед­ньої третини сигмоподібної ободової кишки.

Попередню розмітку місця розкриття стента пе­ред його встановленням в просвіті того або іншого органа здійснювали шляхом фіксації рентгеноконт­растних міток на шкірі грудей, передньої черевної стінки, відповідно до планового розташування стента або ендоскопічного контролю положення прокси­мального кінця стента.

Стентування виконували під загальним або місце­вим знеболюванням в рентгено-ендоскопічному або ендоскопічному кабінеті. Під час встановлення стентів, що саморозправляються, нами використаний ендоскопічний метод без прямого рентгеноскопічно­го контролю - у 35 (72,9%) хворих, під прямим рент-генотелевізійним контролем - у 13 (27,1%). Ендо­скопічне стентування, як правило, здійснювали у по­ложенні хворого лежачі на лівому боці, рідше - на спині або животі з використанням відеоендоскопів фірми Olympus. Довжину стентів підбирали індивіду­ально, беручи до уваги, що розширені ділянки на обох кінцях протеза повинні бути розташовані поза зони пухлинного ураження, виступаючи за край пух­лини на 2 - 3 см.

Для ендопротезування в ділянці стравохідно-шлункового переходу використовували стенти фірми M.I-Tech Co, вкриті стравохідні Hanarostent з антире-флюксним клапаном, пілородуоденальні і колорек-тальні Hanarostent, частіше невкриті, що забезпечува­ло їх надійну фіксацію. Біліарні стенти обирали вкри­ті з петлею Hanarostent. що давало можливість при необхідності в подальшому репозиціонувати або ви­тягти їх. Трахеобронхіальні Hanarostent використову­вали тільки вкриті.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Завдяки проведенню стентування в усіх хворих усунуті порушення прохідності і цілісності стінки верхніх і нижніх відділів ТК, БС і трахеобронхіальних шляхів.

Повне розкриття стента в стенозованій ділянці стравоходу, кардії або кишки відбувалося протягом кількох діб. Після стентування з приводу стенозу стра­воходу, шлунка або зони анастомозу в усіх спостере­женнях зникла дисфагія, хворі отримали можливість вживати звичайним шляхом рідку, кашицеподібну їжу. При стентуванні БС жовтяниця зникла у найкоротші строки. Після встановлення стентів у товсту кишку усунуті ознаки непрохідності, відновлено прохідність ТК.

Невдалого стентування або летального кінця внаслідок встановлення стентів, що саморозправля­ються, не було: У 8 (16,6%) хворих в найближчому періоді після ендопротезування з застосуванням Choo і Hanaro-стентів фірми M.I.Tech. Co відзначений ко­роткочасний слабо виражений больовий синдром. У З (6,2%) хворих у зв'язку з рестенозуванням стента че­рез 5 - 6 міс здійснене додаткове стентування "стент в стент". Рецидив дисфагії через 7 - 8 міс після стен­тування внаслідок росту пухлини стравоходу за межі стента відзначений у 2 (4,2%) хворих.

За умови нерезектабельності та інкурабельності, а також місцевого рецидиву раку стравоходу і шлунка, стриктури стравоходу, стенозу великого сосочка ДПК, утворення трахеостравохідної нориці застосовували різні варіанти паліативної допомоги з метою вирішення двох основних завдань: зменшення вира-женості дисфагії, жовтяниці, відновлення пасажу вмісту по кишечнику і поліпшення якості життя хво­рих [14 - 16]. З цією метою використовували кілька методів, в тому числі ендоскопічні, які обирали індивідуально, з огляду на стадію пухлини, вира-женість клінічних симптомів, вік, загальний стан пацієнта.

Сьогодні стентування вважають альтернативою іншим варіантам паліативного відновлення просвіту порожнистих органів: внутрішньопросвітній ла­зерній і фотодинамічній терапії (деструкції), застосу­ванню аргонового променя і біполярної електрокоа­гуляції, ін'єкції етанолу і внутрішньопорожнистій брахітерапії [5, 17 - 19]. Результати проведеного дослідження свідчать, що ендоскопічне стентування з використанням металевих стентів, що саморозправ­ляються, є оптимальним варіантом комплексного лікування пухлинних і рубцевих стриктур ТК, БС і трахеобронхіальних шляхів, ще забезпечує хороші клінічні і функціональні результати, поліпшення якості життя, невелику частоту ускладнень. Порівняно з стентами, що саморозправляються, встановлення пластикових ендопротезів має значні недоліки - ви­сока частота ускладнень, у тому числі фатальних, три­вала госпіталізація, висока вартість лікування, мож­ливість використання тільки у стравоході, складність встановлення і видалення [5, 20]. Вважаючи усунення дисфагії або жовтяниці основним етапом надання паліативної допомоги інкурабельним хворим з пух­линною стриктурою ТК, БС, доцільне використання тактики індивідуального підбору схем підготовки і стентування стравоходу, кардії або зони післяопе­раційного анастомозу, жовчовивідних шляхів.

Для стентування верхньої третини стравоходу вва­жаємо за доцільне використання гнучких цервікаль-них стентів без проксимального розширення (наприклад, Choo-Cervical стент). Для попередження шлун-ково-езофагельного рефлюксу. який виникає у 5 -38% хворих при стентуванні кардії [20], рекоменду­ють застосування стентів з антирефлюксним клапа­ном [21], одним з яких є Choo-стент (Sooho M. I-Tech. Co, Diagmed, Південна Корея). При стенозі кардії для зменшення ризику міграції слід використо­вувати стенти без покриття. Для тимчасового стенту­вання показаний Hanarostent (Sooho M.I-Tech. Co, Diagmed, Південна Корея). За наявності пухлинної стриктури протяжністю понад 20 см можливе одно­часне встановлення двох стентів і більше [7].

Важливо, що у хворих на рак стравоходу, вихідно­го відділу шлунка, товстої кишки встановлення стентів не перешкоджає проведенню спеціального лікування (променева терапія, хіміотерапія або їх поєднання), навпаки, створює безпечні умови для здійснення агресивної терапії, оскільки загроза роз­падання пухлини з подальшим виникненням крово­течі, утворенням нориць не є фатальною [22].

Використання стентів, що саморозправляються. при непухлинних стриктурах стравоходу перспек­тивне. Непухлинний стеноз стравоходу, хоча і піддається хірургічній корекції, сьогодні у більшості хворих ефективно і надійно лікують за допомогою ендоскопічних методів (балонна дилатація, бужуван-ня). Проте, певна кількість пацієнтів резистентні до нього (в основному з стриктурою непептичного гене-зу), повторні сеанси дилатації не завжди дозволяють відновити мінімальний діаметр просвіту, достатній для зменшення вираженості симптомів [5,16, 23].

Закриття езофагореспіраторних нориць і перфо­рації стравоходу спостерігають у 78 - 100% хворих при використанні вкритих ендопротезів, що само­розправляються. Лікування цих пацієнтів відбу­вається без хірургічного втручання, що не тільки зменшує частоту ускладнень і летальність в цій групі вкрай тяжко хворих, а й дозволяє зменшити три­валість їх лікування у стаціонарі, у максимально стислі строки відновити харчування природним шля­хом [3,17].

Біліарне стентування необхідно здійснювати з максимальною точністю, особливості конструкції ме­талевого стента, що саморозправляється, зменшують ризик його міграції та, ймовірно, оклюзії колатераль­них жовчних проток, холангіт і вторинну обструкцію спостерігають рідко. Ендоскопічне стентування є паліативним методом лікування жовтяниці не тільки за наявності підпечінкового пухлинного стенозу спільної жовчної протоки, великого сосочка ДПК, во­но перспективне при непухлинному післяопе­раційному стенозі, первинному склерозуючому хо­лангіті. Біліарне стентування є альтернативою на-зобіліарному дренуванню при розширенні прокси­мальної ділянки обструкції, особливо у пацієнтів немолодого віку, забезпечує більший комфорт і достав­ляє менше турботи [8, 24].

Комплексне використання можливостей сучасних методів ендоскопічного лікування дозволяє проводи­ти повноцінну паліативну терапію інкурабельних хворих за поширеного, стенозуючого раку стравохо­ду і кардії, стенозуючого раку воротарної частини шлунка, великого сосочка ДПК, позапечінкових жовчних проток, раку ректосигмоїдного переходу і сигмоподібної ободової кишки, рубцево-виразково­го стенозу пілороампулярної зони, ятрогенної тра-хеостравохідної нориці. Під час вибору методу внутрішньопросвітної ендоскопічної маніпуляції не­обхідно зважати на загальний стан пацієнта, стадію, локалізацію і поширення патологічного процесу, а також матеріально-технічне оснащення ендо­скопічного відділення.

Таким чином, порушення прохідності і цілісності стінки верхніх і нижніх відділів ТК, БС і трахео-бронхіальних шляхів вимагає корекції в найкоротші строки з мінімальною інвазивністю для хворого. Ен­доскопічне лікування стенозу і стриктури ТК і БС за­пального і пухлинного генезу з встановленням мета­левих стентів, що саморозправляються. фірми Sooho М. І—Tech. Co, Diagmed (Південна Корея) є ефектив­ним, безпечним, надійним і економічно виправда­ним методом ендопротезування. Ендоскопічний ме­тод встановлення стента без прямого рентгено­скопічного контролю усуває променеве навантажен­ня на медперсонал, має перспективи більш широкого впровадження з використанням сучасної відеоендо-скопічної техніки малого діаметра.

ЛІТЕРАТУРА

1. Истомин Ю. В. Отдаленные результаты хирургического лечения
   гастроинтестинальных опухолей / Ю. В. Истомин, М. Ю. Евдо­кимов // Соврем, онкология.-2009.-Т. 11, № 3. - С. 44 - 49.
2. Щербаков А. М. Опыт стентирования пищевода при неопера­бельном раке / А. М. Щербаков // Веста, хирургии им. И. И. Гре­кова. - 2004. - Т. 163, № 6. - С. 73 - 75.
3. Pyrtle J. Endoscopic management of the difficult benign esophageal
   stricture / |. Pvrtle. J. Obando // Techn. Gastrointest. Endosc. -2007. - Vol 30, N 9. - P. 974 - 983-
4. Outcome of palliative esophageal stenting for malignant dysphagia:
   a retrospective analysis / M. Burstow. T. Kellv. S. Panchani [et al.]// Dis. Esophag. - 2009. - Vol. 12, N 3. - P. 123 - 125.
5. Стенозирующий первичный и рецидивный рак пищевода и же-
   лудка: эндоскопическое лечение и протезирование / В. И. Чис-сов. В. В. Соколов. Е. В. Филоненко [и др.] // Материалы VI Все-рос. съезда онкологов. - Ростов н/Д, 2005. - Т. 2. - С. 78 - 80.
6. Майстренко Н. А. Эндопротезирование при неоперабельном ра-
   ке пищевода / Н. А. Майстренко, А. Л. Андреев // Terra Med. -2000. - № 1. - С. 37 - 39.
7. Mohan V. Placement of conventional and expandable stems for malignant esophageal stenosis / V. Mohan, R. Kozarek // Tech. Gastrointest. Endosc. - 2001. - Vol. 23, N 3- - P. 166 - 175'
8. Rev I. F. French society of digestive endoscope biliaric stenting /J. F. " Rey // Endoscopy. -'2002. - Vol. 34, N 6. - P. 169 - 173.
9. Siddiqui A Surgical bypass versus endoscopic stenting for malignant
   gastroduodenal obstruction: a decision analvsis / A. Siddiqui, S. J. Spechler, S. Huerta // Dig. Dis. Sci. - 2007. - Vol. 52, N 6. - P. 2"6 -281.
10. Keller K. Self-expanding metal stents for malignant esophagogas­tric obstruction: experience with a new design covered nitinol stent / K. Keller // J. Gastrointest. Liver Dis. - 2007. -Vol. 16. N 3. - P. 239 - 243-
11. Raijman I. Avoidance and management of expandable metallic stent-related complications / I. Raijman // Techn. Gastrointest. Endosc. - 2001. - Vol. 24, N 2. - P. 108 - 119.
12. Wang M. Q. Delayed complications after esophageal stent place­ment for treatment of malignant esophageal obstructions and esophagorespiratorv fistulas / M. Q. Wang // J. .Vase. Intervent. Radiol. - 2001. - Vol. 12, N 8. - P. 465 - 474.
13. Sabharwal T. Quality assurance guidelines for gastroduodenal stents / T. Sabharwal // Cardiovasc. Intervent. Radiol. - 2007. - Vol. 30, N 7. - P. 1 - 5.
14. Мяукина Л. М. Эндопротезирование пищевода у неоперабель­ных больных / Л. М. Мяукина // Эндоскопическое эндопротези­рование: сб. тез. - М., 2006. - С. 52-54.
15. Перший досвід застосування колоректальних стентів у ліку­ванні ускладнених форм колоректального раку / С. П. Одарченко, Д. Б. Болох, А. В. Золотаренко [та ін.] // Хірургія України.-2009.-№ З (31).-С. 81- 83.
16. Choi A. Covered metallic stent placement in the management of cervical esophageal strictures / A. Choi // J.Vase. Intervent. Radiol. - 2007. - Vol. 18, N 2. - P. 888-895.
17. Tuebergen D. Treatment of thoracic esophageal anastomotic leaks and esophageal perforations with endoluminal stents: efficaq' and current limitations / D. Tuebergen // J. Gastrointest. Surg. - 2008. -Vol. 34, N4.-P. 18-21.
18. Van Hooft J. Palliative treatment of malignant gastric outletobstruction with the WallFlex enteral stent / J. van Hooft // Endoscopy. - 2007'. - Vol. 39, N 2. - P. 434 - 439-
19. Yoon С J. Malignant duodenal obstructions: palliative treatment using self-expandable nitinol stents / С J. Yoon // J. Vase. Intervent. Radiol. - 2006. - Vol. 17, N 6. - P. 319 - 326.
20. Malignant esophagogastric junction obstruction: palliative treat­ment with an antireflux valve stent / Y.S. Do. S.W. Choo, S.W. Suh, W.K. Kang // Ibid. - 2001. - Vol. 12, N 8. - P. 647 - 651.
21. Seft expanding metal esophageal stent with anti-reflux mecha­nism / K. S. Dua, R Kozarek, O. Kim [et al.] // Gastrointest. Endosc. - 2001. - Vol. 53, N 3. - P. 603 - 613.
22. ChuJ. Radiation field feature of 188Re esophageal stent /J. Chu // Nucl. Med. Commun. - 2008. - Vol. 29, N 5. - P. 462 - 464.
23. Song H.-Y. Dual expandable nitinol stent for gastroduodenal stric­tures / H.-Y. Song // J. Vase. Intervent. Radiol. - 2004. - Vol. 15, N 9. - P.1443 - 1449.
24. Fazel A. Postoperative pancreatic leaks and fistuiae: the role of the endoscopist / A. Fazel // Tech. Gastrointest. Endosc. - 2006. -Vol. 28, N 8. - P. 92 - 98.

<< Назад